Рецензування допомагає Редактору прийняти рішення про публікацію, а також може допомогти автору підвищити якість роботи. Рецензування – це необхідна ланка в формальних наукових комунікаціях, знаходиться в самому «серці» наукового підходу. Усі вчені, які хочуть внести вклад в публікацію, зобов’язані виконувати істотну роботу по рецензуванню рукописів наукових статей. Якщо обраний рецензент не впевнений, що його кваліфікація відповідає рівню досліджень, представлених в рукописі, він повинен відразу повернути рукопис. Рецензенти не повинні брати участь у розгляді рукописів у разі наявності конфліктів інтересів внаслідок конкурентних, спільних та інших взаємодій і відносин з будь-ким із авторів, компаніями або іншими організаціями, пов’язаними з представленою роботою. Рецензент повинен об’єктивно оцінити якість рукопису, представлену експериментальну і теоретичну роботу, її інтерпретацію і виклад, а також врахувати, якою мірою робота відповідає високим науковим і літературним стандартам. Рецензент повинен поважати інтелектуальну незалежність авторів. Рецензент повинен враховувати можливість конфлікту інтересів у разі, коли певний рукопис близько пов’язаний з поточною або опублікованою роботою рецензента. Якщо є сумніви, рецензент повинен одразу повернути рукопис без рецензії, вказавши на конфлікт інтересів. Рецензент не повинен оцінювати рукопис, з автором або співавтором якого він має особисті або професійні зв’язки, і якщо такі стосунки можуть вплинути на судження про рукопис. Кожний рукопис, отриманий для рецензування, повинен розглядатися як конфіденційний документ. Дану роботу не можна відкривати і обговорювати з будь-якими особами, які не мають на те певних повноважень. Вийнятком є випадки, коли рецензент потребує чиєїсь спеціальної консультації.
Рецензенти повинні адекватно пояснити й аргументувати свої судження, щоб редактори і автори могли зрозуміти, на чому засновані їх зауваження. Будь-яке твердження про те, що спостереження, висновок або аргумент був раніше опублікований, повинне супроводжуватися відповідним посиланням. Рецензент повинен відмічати будь-які випадки недостатнього цитування авторами робіт інших учених, що мають безпосереднє відношення до роботи, що рецензується; при цьому слід враховувати, що зауваження по недостатньому цитуванню власних досліджень рецензента можуть виглядати як упереджені. Рецензент повинен звернути увагу редактора на будь-яку істотну схожість між даним рукописом і будь-якою опублікованою статтею або будь-яким рукописом, одночасно представленим до іншого журналу. Рецензент зобов’язаний давати об’єктивну оцінку. Персональна критика автора неприйнятна, рецензентам слід ясно і аргументовано висловлювати свою думку. Рецензентам слід виявляти значущі опубліковані праці, відповідні темі і не включені в бібліографію до рукопису.
Рецензент повинен своєчасно надати відгук. Неопубліковані дані, отримані з представлених до розгляду рукописів, не можна використовувати в особистих дослідженнях без письмової згоди автора. Інформація або ідеї, отримані в ході рецензування та пов’язані з можливими перевагами, повинні зберігатися конфіденційними і не використовуватися з метою отримання особистої вигоди.
Рецензент має вчасно заповнити на надіслати на адресу Редкції рецензію на статтю у відповідній формі.