Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Астрономія, №. 68, c. 37-44 (2023)
НЕЗВИЧАЙНА СОНЯЧНА АКТИВНА ОБЛАСТЬ NOAA 13088/13102
Ніна КОНДРАШОВА, канд. фіз.-мат. наук
Головна астрономічна обсерваторія НАН України, Київ, Україна
Валерій КРИВОДУБСЬКИЙ, д-р фіз.-мат. наук
Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, Україна
Абстракт
Вступ. Глибинні флуктуаційні магнітні поля за певних умов призводять до порушень законів Хейла і Джоя спостереженого магнетизму на поверхні Сонця. Ці магнітні флуктуації можуть збуджуватися двома якісно різними механізмами маломасштабного динамо. Перший механізм – це динамо макроскопічної МГД, тоді як другий механізм – дифузійне динамо класичної МГД. Важливою відмінністю між двома механізмами є відсоток спостережених антихейлівських груп сонячних плям (по відношенню до загальної кількості плям) у мінімумах сонячних циклів. У випадку першого механізму відсоток антихейлівських груп не залежить від фази циклу, тоді як зазначений відсоток, пов’язаний з другим механізмом, повинен досягати свого максимального значення в сонячних мінімумах. Для відокремлення мізерних внесків двох названих джерел магнітних флуктуацій дослідники запропонували теоретичний тест, який ґрунтується на статистичному аналізі даних спостережень за тривалі проміжки часу (Sokoloff, & Khlystova, 2010). Згідно запропонованого тесту відсоток антихейлівських груп плям зростає під час мінімумів циклів, що свідчить на користь дифузійного динамо. З метою підтвердження домінантного внеску дифузійне динамо у поверхневий магнетизм у цій роботі досліджено конкретну аномальну активну область поблизу сонячного мінімуму.
Методи. Макроскопічна і класична МГД, які вивчають поведінку електромагнітних і гідродинамічних полів в турбулентній плазмі. Аналіз даних спостережень поверхневого магнетизму Сонця.
Результати. Ми дослідили еволюцію активної області NOAA 13088/13102, яка вперше з’явилася на сонячному дискові 24 серпня 2022 року, невдовзі після мінімуму 25‑го циклу. Для аналізу було використано дані спостережень з допомогою приладів, установлених на борту космічних обсерваторій. Виявлено особливість, що полягає у відхиленні поверхневої магнітної конфігурації цієї активної області від закону Хейла магнітної полярності груп плям і закону Джоя нахилу осей біполярних груп до широтного напрямку. Крім того, встановлено, що активна області NOAA 13088/13102 характеризується досить високою спалаховою активністю.
Висновки. Ми вважаємо, що знайдені нами магнітні аномалії активної області NOAA 13088/13102 були спричинені впливом магнітних флуктуацій, що збуджуються механізмом глибинного маломасштабного дифузійного динамо, оскільки саме це джерело дає найбільш помітний внесок у поверхневий магнетизм поблизу мінімумів циклів. Виявлення і дослідження незвичних антихейлівських АО з підвищеною еруптивною активністю, подібних до NOAA 13088/13102, може знайти застосування для завбачення періодів небезпечних проявів космічної погоди і при прогнозуванні динаміки сонячних циклів.
Ключові слова
Сонячна конвективна зона, магнітні поля, турбулентне динамо, сонячні плями, сонячні спалахи.