Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Астрономія, №. 52, c. 51-56 (2015)
ПОВТОРНІ МАКСИМУМИ СОНЯЧНИХ ЦИКЛІВ ПЛЯМ
B. Криводубський, д-р. фіз.-мат. наук, провід. наук. співроб.
КНУ iменi Тараса Шевченкa, Київ
Абстракт
Запропоновано пояснення спостереженого феномену повторних максимумів циклів сонячних плям. Ключову роль у запропонованому сценарії відіграють два припливи тороїдальних полів від нижньої основи сонячної конвективної зони (СКЗ) до поверхні. Глибинні тороїдальні поля, які збуджуються Ω -ефектом на початку циклу поблизу дна СКЗ, завдяки комбінованій дії магнітної плавучості, магнітного ∇ρ -потоку і турбулентного діамагнетизму в приекваторіальному домені транспортуються до поверхні. Фрагменти магнітних полів через певний час можна спостерігати у вигляді біполярних плям на середніх широтах у “королівській зоні”. Ця спрямована вгору перша хвиля тороїдальних полів дає основний максимум активності плям. Разом з тим у високоширотних полярних доменах глибинні тороїдальні поля на початку циклу заблоковані спрямованою вниз магнітною ∇ρ -накачкою і турбулентним діамагнетизмом. Приблизно через 1–2 роки, коли спрямована до екватора глибинна меридіональна течія витіснить ці поля в низькоширотні ділянки приекваторіального домену, настає черга підйому цих “запізнілих” полів (другий приплив тороїдальних полів). Прориваючись на поверхню на низьких широтах друга порція тороїдальних полів зумовлює повторний максимум сонячних плям.
Ключові слова
цикл сонячної активності
DOI: https://doi.org/10.17721/BTSNUA.2015.52.51-56