Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Астрономія, №. 51, c. 31-33 (2014)

ЯКОЮ Є МАКСИМАЛЬНА НАПРУЖЕНІСТЬ ЛОКАЛЬНИХ МАГНІТНИХ ПОЛІВ В АКТИВНИХ ПРОТУБЕРАНЦЯХ?

В. Лозицький, д-р фіз.-мат. наук,
О. Ботигіна, інж. І кат.,
В. Маслюх, канд. фіз.-мат. наук
КНУ імені Тараса Шевченка
Абстракт
Для оцінки локальних магнітних полів у трьох активних протуберанцях, які спостерігались на ГСТ АО КНУ
4.07.1981, 24.07.1999 та 12.07.2004, проаналізовано бісектори профілів I ± V лінії Нα. Виявлено три основні форми бісекторів, які вказують на суттєву неоднорідність магнітного поля. Розрахунки в рамках двухкомпонентної моделі показали, що величина локальних магнітних полів в просторово нероздільних структурах може у 4-5 разів перевищувати параметр В0.9, який використовувався раніше для простої емпіричної оцінки нижньої межі локального поля. Найсильніші магнітні поля виявлені у протуберанці 24.07.1999, де величина В0.9 досягала 6 кГс, тоді як локальне поле згідно з модельними розрахунками – близько 25-30кГс. В місцях присутності таких особливо сильних полів профілі лінії Нα у 5 разів вужчі, ніж знайдені з прямих спостережень.

Ключові слова
Сонячні протуберанці, локальні магнітні поля.

Повний текст статті в pdf